Втома від людей: практичні поради від психологині як допомогти собі, коли спілкування в соціумі стає нестерпним - Тетяна Цюпенко
Втома від спілкування з людьми може з’явитись у всіх – це нормально. Її можуть відчути як люди, які щодня спілкуються з величезною кількістю співрозмовників, так і ті, хто щодень змушений спілкуватись з одним і тим самим колом оточення. Що ж це за явище та як собі зарадити, коли лише думка про якийсь вид комунікації викликає роздратування. Розбираємось у цьому питанні з психологинею Тетяною Цюпенко.
- Тетяно, чи є взагалі відповідь на питання, що таке втома від людей та які причини її появи?
- Коли ми говоримо про втому від комунікації з людьми, я розпочну з роз’яснення самого поняття «втома». Втома - це тимчасове зниження працездатності нашого організму або органу через фізичне та/або психічне навантаження. Виходячи з цього твердження, можна припустити, що рівень нашої втоми від спілкування з іншими людьми та й взагалі втоми, як такої, буде насамперед залежати від того, в якому фізичному та психічному стані в даний період часу ми перебуваємо. Тобто, наскільки ми прислухаємось до нашого організму і наскільки допомагаємо собі бути в ресурсному стані. Втома від людей - це особливість, яка властива багатьом людям і це цілком нормальне явище. У кожної людини є певний ліміт емоційних сил, який вичерпується через перебування серед людей та взаємодію з ними. Як правило, більше від цього виснажуються люди інтровертованого типу характеру. Це не означає, що інтроверт не бажає спілкуватись з людьми: він вміє і бажає комунікувати, але саме стомлений стан після «сеансів» спілкування, відрізняє його від екстраверта. І тут важливо уміти відстежити, коли ваш “акумулятор” починає вичерпуватися і що прискорює або уповільнює цей процес.
- Які «перші дзвіночки» у спілкуванні з людьми мають насторожити, аби вчасно виявити. Що спілкування з людьми стає шкідливим для ментального здоров’я?
- Важливо відстежувати свій стан: якщо під час спілкування ви відчуваєте нервозність, дратівливість, дискомфорт, то не слід ігнорувати ці перші дзвіночки. Потрібно вчасно зрозуміти, що ви втомилися - і дозволити собі перепочинок від людського оточення. Постаратись знайти час для усамітнення, для відновлення своїх сил, при чому не обов’язково для цього кудись іти чи їхати, можливо знайти куточок у своєму домі, де ви можете побути наодинці, попросивши ваших рідних та близьких не турбувати вас певний час. Також нормально, для прикладу, відмовитися від походу в гості, якщо це приведе до ще більшого виснаження. Немає нічого поганого в тому, щоб пояснити людині, що ви втомились сьогодні і перенести зустріч або розмову на пізніше. Загалом, нормально дозувати соціальні контакти так, щоб не перебувати в постійній «розрядці» і відчувати внутрішній дискомфорт.
- Тетяно, розгляньмо два випадки: коли втомлюєшся від спілкування з будь-якими людьми та коли втомлюєшся від спілкування з конкретними людьми. Що робити в обох випадках?
- В цьому питанні зверну увагу на таке явище, як «токсичне» спілкування. Припускаю, що кожний помічав за собою, коли спілкування з одними людьми поліпшувало наші думки, підвищувало нашу енергійність, а спілкування з іншими, навпаки, - втомлювало та виснажувало. Іноді манера спілкування людини така, що викликає втому у всіх навколо. Наприклад, стомлює швидка і нерозбірлива мова, різкий і гучний голос, активна жестикуляція, звичка наближатися до співрозмовників і доторкатися до них. У таких випадках ми можемо звести до мінімуму спілкування з такими людьми. Проте зауважу, що іноді виснаження в спілкуванні ми можемо відчувати не лише з «токсичними» людьми: втомлювати можуть і хороші люди, навіть кохана чи близька людина може стати причиною «вигорання до спілкування».
- Є випадки, коли обмежити себе у спілкуванні з людьми є чимось нереальним, бо робота щодень змушує спілкуватись з величезним потоком людей? Чи дасте поради, як бути тим людям, хто щодень змушений спілкуватись через «не можу»?
- Так, дійсно, під час особистого спілкування нам простіше себе обмежити в спілкуванні й зробити певний вибір на свою користь, але коли ми знаходимось на робочому місці -такого вибору у нас фактично не має. Особливо це стосується тих людей, чия робота здійснюється шляхом взаємодії "людина-людина" (вчителі, лікарі, вихователі, офіціанти, психологи, тренери, керівники різних підрозділів та багато інших професій). В цьому випадку людина може зіткнутись з синдромом професійного вигорання. Тут знову нагадую про відпочинок, адже повноцінна активна відпустка цілком може допомогти відпочити та набратися необхідної енергії. Якщо ж такої можливості не має, то кожен може самостійно знайти свій дієвий спосіб відпочинку: якісь маленькі дієві речі, які ви можете собі дозволити на робочому місці: філіжанка кави чи чаю, послухати улюблену пісню в навушниках, перегляд невеличкого відео в телефоні, що перемикне вашу увагу на певний час або прочитання кількох сторінок улюбленої книги. Також слід пам’ятати про методи так званої профілактики: повноцінний сон, збалансований режим харчування, заняття спортом, прогулянки на свіжому повітрі, оптимізм та почуття гумору, а також розставляння пріоритетів і встановлення здорового балансу між роботою та особистим життям. Якщо ж ці методи профілактики вам не допомагають, тоді слід звернутися до фахівця, оскільки причини, що лежать в основі людського вигорання, іноді досить важко зрозуміти без допомоги психолога.
